це усе планетарно і просто чуже
чи не просто чуже, але просто без бою
ти виліплюєш простір із глини уже:
ти вирішуєш простір узяти з собою.
ти складаєш у кошик вервечку ознак
тих, що небо малюють у помасі чайки
і пташиних польотів шукатимеш знак
у небесних розводах таких незвичайних.
і листок померанцю, як вічне зело,
пломенітиме вранці у кошику марно:
ти складаєш ознаки, яких не було -
це усе планетарно, усе планетарно...
почуття-відчуття не мої
відвертаєш зі спалаху світла:
не співають птахи-солов'ї
не квітує відчаєно липа...
У безстрашші моєму згоріли мости:
я від болю застигла, напружені вени.
ти не підеш у простір і глину не ти
заховаєш у вічність раніше за мене...
