Одна любов - одне життя...
Пригадуєш цю пісню, любий?
Одне життя, хоча любові й долі різні
пройшли крізь нас, та все ж -
коханий, пригадай,
ці перші зустрічі і трепетні безсоння?
І ще невдачі -
скільки глечиків було розбито?
Скільки сказано необережних слів
і сліз було пролито? -
Море? Океан?
А знаєш, скільки квітів
зопалу потрафляло у смітник - чи рахував?
(що ж робити, якщо характер в мене запальний?)
а потім.. (ми обидва - куди правду діти - жодні подарунки)
а потім скільки перепрошень і благань,
і поцілункув, і...
Коханий муже,
скільки ясних мерехтливих звізд
мені з небес зірвав!
Скільки випили удвох ранкових кав!
Скільки випало з тих пір снігів-дощів!
Скільки ніжних доторків, довіри слів!
Скільки Cизифa каменів шляхом
довелося відкотити нам!
Скільки склеєно вже тріщин!
Скільки вечорів-ночей-світань
попри розлуку й неймовірну віддаль -
через тридев´ять земель - через півсвіту,
попри усілякі кризи -
ми все іще разом!
Oдне життя - oдна любов?
