|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 23926, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.142.249.105') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Переклад
|
|
|
| © Галина Михайловська, 19-06-2010
|
За ніч берези убралися в осінь,
З розуму зводять мене – та дарма…
Боже мій милий, кому мої сльози?
Боже мій милий, кому я сама?
Кинув коханий, залишила муза.
Простоволоса, тулюсь до дерев, -
Не відшукати міцніше союзу
Ніж з оцим листям, пожовклим тепер.
Кожен листок, наче слово несміле,
Тихо закружить в ясній вишині.
Віттям берези я стати б хотіла,
Тільки за що така милість мені…
***
Гривка чорна, як крИлечко
Навскіс лиця.
Кожен волос мов рисочка
Від олівця.
- Чи вродлива була?
- Так, вродлива була.
- А як в світі жила?
- А з душею жила …
Плач, питання байдужі
- ось можливий розклад.
А найліпшую ружу
Принесе мені кат.
Що червона, велика –
Мов хазяйський кулак.
На прощання так личить,
Повелося вже так.
Оригінали:
За ночь одну пожелтели берёзы,
Поздней красой меня сводят с ума.
Господи Боже, кому мои слёзы?
Господи Боже, кому я сама?
Другом забыта, покинута музой,
В сад с непокрытой иду головой, –
Нету сейчас неразрывней союза,
Чем с пожелтевшею за ночь листвой.
Каждый листок, как отдельное слово,
Скоро закружит в густой вышине.
Веткой берёзовой стать я готова,
Только не будет той милости мне.
***
Чёлка чёрная, длинная,
В два этажа,
Каждый волос, как линия
Карандаша.
– А была ль хороша?
– Да, была хороша.
– А была ли душа ?
– Да, была и душа ...
Неизбежны расспросы,
А возможно, и плач.
Ну, а лучшую розу
Принесёт мне палач, –
И красна и громадна –
С хозяйский кулак.
После жизни так надо,
Полагается так.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
