Я не знаю, хто він, і що за один,
Але кажуть, що він мене жде,
Він сидить і плаче, волає до всіх:
„Ну де ж цей Кока, де?”
І я не знаю, що мені робити?
Може, до нього піти?
Усе кинути к бісовій мамі,
І – ти-ти-ти-ти-ти...
Пан Пеліздомський,
Пан Пеліздомський...
Він приснився мені з середи на четвер,
Кажуть, що це добрий знак.
Він на вигляд звичайний, такий, як і всі,
Трішки товстий чувак.
Він був схожий трохи на Швейка,
А трохи на кабана,
Ото такий собі „хампті –дампті”,
І – на-на-на-на-на....
Я візьму у наплічник трохи крупи,
Цибулю і сірника,
Я піду, пошукаю, де він живе,
Бо він же ж на мене чека.
Я піду спочатку праворуч ,
А потім на північ зверну,
Я гадаю, він десь недалеко,
Та –ну-ну-ну-ну-ну!
