| © hrystia, 18-06-2010
|
Кров розказує багато:
Про біль,про щастя,
Пережиття серця мого,твого,
Про зупинку зненацька,
Коли ти ідеш,не оглядаєшся,
Не думаєш про біль,
Але серце вагається,
Чи проходити стежками нових миль.
Це як грім у спеку,
Знаєш,що буде такий час,
Крапля впаде на руку,
Заполонить біль нас.
Крапля крові чи сльози,
Частинка смутку чи радости,
Нас охоплює він-
Період без дверей і вікон.
Ти радієш,що на самоті,
Радієш,що немає нікого,
Але існує біль в душі,
Так само важко і мені.
Приходить на хвилину хтось,
Він близько,ось,
Обійме,заспокоїть,
А потім знов залишить...
З болем на віч-на-віч говорити,
Не кожен вміє це робити,
Легше кров пролити,
Аніж його згубити.
У промінні сонця ховається хтось,
Він подає руку в біді,
Та немає сил,на жаль,
Щоб простягнути її мені.
Немає нікого,
Чути,як кров гарячішою стає,
Ні подиху одного,
Усе навколо німіє...
Знову щастя?
У сні чи на яву?
Це все так зненацька...
Хтось приходить,та залишає знову
На самоті каплі відчувати
Сліз або крові,
Щастя чи біль
Знову в моєму серці?
Немає,на жаль,того...
Лиш кров знову пульсує,
Усе виливається із пустими словами,
З моїми та чужими ранами,
Усе так само зникає,як зростає.
Ти дивишся в ніщо і бачиш щось,
Що створює все,
Що змінює тебе,
Зводить з розуму,
А потім мовчить
І все на місця кимось придумані ставить...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
