ти поламай їм хліб
швидше настане свято
швидше падуть дощі
швидше пройдуть дощі
хто там стоїть в імлі
нікого вже боятись
тільки вітати нічим
і захищатись чим
мокне твоя земля
в тебе землі багато
повні легені злив
у пшеницях твоїх
світиться у полях
ходить у нивах мати
і намовляє їм
кучері врожаїв
сядь і роздай свій хліб
під образами в полі
вистелять душі шлях
добрим старим сукном
мучиться при столі
складених рук неволя
мучиться янголя
стукає у вікно
