Колискових не треба,
я спати не хочу, не буду.
Ще не вечір, і небо
вдягається в сукню розпутну.
Дуже скоро почнеться
гроза: загримить, затанцює.
Я не спатиму серцем,
вколисана, я все почую.
Подивлюсь на негоду
й поразку її не зі спальні.
Хтось на казку погодивсь,
мені б – жити в світі реальнім.
Заспокоїться небо,
усім свою синь подарує.
Колискових не треба.
Хто спить, перемог не цінує.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design