|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 23858, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.116.40.53') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 17-06-2010
|
Хто вміє з нас повірити у те,
Що казка – це не вигадка пуста,
Що вовк царівну зоряну вкраде,
Почувши враз молитву короля?
Хто вірить у дива й казкові чари,
Що світом нашим правлять нероздільно,
У те, що сонце завжди біля хмари
І нам місцями їх змінити вільно…
Хто знає, що чудовисько самотнє
Теж в казці щастя хоче віднайти,
Давно-давно було це, не сьогодні –
Розквітла квітка дивної краси…
Стежини поросли пахучим зіллям,
Каміння вкрите мохом чарівним,
У долі кошик з вічним рукоділлям,
З якого тягне нитку херувим…
Хто вирушить за щастям в дивокрай
І вип’є океани-перешкоди?
Візьми чарівні гуслі і заграй
Мелодію казкової природи.
У казці серпанкові береги
І ріки розтеклися з молока,
У кого стане сили і снаги
Узяти в руки справжнього меча?
Боротися за щастя повсякчас,
Не знаючи спочинку і жалю?
Для цих героїв вогник не погас,
За них я своє серце віддаю.
Історії, просякнуті сльозою
І вірою щасливого кінця,
Вони через роки іще з тобою,
Для них домівки – лагідні серця…
Які у казку вірять і кохання,
У те, що принц чекає на коні,
Залюблене і бажане світання,
Вітрила пурпурові осяйні.
15.04.2010
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
