Ошатна і гарна - стояла вона між подібними,
Готова до вибуху всім, що у ній накопичилось...
Коли ж чиїсь руки торкнулись, бажаючи ніби то -
Вона була згодна на все, лиш би тільки закінчилось...
І ось потекла через вінця п'янкою вологою,
Усе на догоду чужій невмолимій залежності...
Фінал наближався - ставала порожньою, новою...
Віддати усе... розчинитись у морі безмежності...
І сталося звісно все так, як до цього й гадалося -
Тому і не чулася так аж занадто нещасною...
Хоч їй, одинокій, забутій всіма, не сміялося...
Не смійтесь і ви над цією... порожньою пляшкою.
