жінка
Мов необачно напнута струна
жду дужих пальців… Гаряче і терпко
озвуся й поведу в тремтіння скерцо -
в танок зірветься всесвіт навкруг нас!
Так необачно напнута струна
розполовинено уже завмерла...
Діждалася! Добила тиша мертва -
самотність вальс танцює навкруг нас...
чоловік
Я - битий шлях, яким пруть орди днів,
та порох втоми огортає смутком,
зникає в буднях куряви так хутко
мета і напрям. Весь запал осів
в рови обабіч...
То не гнів.
Це старість.
А далі - смерть.
А потім - новий ріст.
Коло сансари.
діти
колись давно, в одному із садів,
де очі Батька віддзеркалюють прекрасне,
гуляли парою веселих Дітлахів.
Та виросли. І щось між ними згасло..
- Оце був сад... Такі смачні плоди! Не те, що губ твоїх червиві вишні.
- Який був сад! По тілу - шовк трави... Не те, що рук твоїх відсутність вічна.
