Літо…
Скільки в цьому слові світу!
Піку життєдайного то є пора,
Не надто добра та не зовсім зла.
Пиво, риболовля, пляж,..
Утомивсь – піди приляж.
Відпочив – і до роботи,
До щоденної турботи…
Все для того, щоб радіти,
Поки не скінчилось літо.
Спека –
Це вже трохи небезпека,
Бо зневоднення активне
Дасть про себе знати. Дивне
Відчуття якоїсь млості.
Кажуть, пар не ломить кості.
Брешуть. Хай їм, тим знавцям
Припече мов горобцям.
Гаряче! Не чутно й спів
Навіть звичних цих птахів.
Косовиця –
Це є справа чоловіча:
Жіночкам туди вже зась!
Не благай і не налазь.
А косою мах навскіс –
Ліг трави густий покіс.
Тут і витримка, і вміння.
Не достатньо лиш хотіння.
Не журися, молодиця!
Літо, спека, косовиця.
