стара-стара як сад
чи просто дивна
бо тіло варте – юне і палке
бо в голові моїй живе дитина
яка весь час говорить не таке
стара-стара мов піч у хаті в мами
ще повна сил гаряча на дива
проте місцями облупилась глина
і оголились втомлені слова
які мабуть ніхто не знав словами
стара-стара неначе кіт та камінь
немовби той потрісканий паркан
та ще дієва власне дійова
яко сумний надщерблений стакан
без пенсії. позбавлений. лиш пам'ять
жива
