Депресія і засмага.
Шукаю старий блокнотик.
Зловісна солодка тиша
мабуть провіщає шторм.
Чиї ті обличчя з жахів,
позбавлені совісті й цноти?
Я думала, може місяць
підкаже з-за сірих штор…
Мене доконають люди,
що йдуть і приходять тихо.
Виплачую їм данину:
це серце вже не моє.
Старіти завчасу – страшно,
лишатись наївною – дико.
Я дика і я засмагла,
а море таких ось п’є!..
