Я іду у пізню пору, я вдихаю ніч.
Вітер мене проводжає, звечора гуля:
То підсвисне щось на вухо, то зринає з пліч,
То заграє щось тривожне у дротах здаля.
Он зоря ген покотилась, сиплячи кришталь.
Птаха десь залопотіла, злякана котом.
Дим-туман все огортає, як навислий жаль.
Фарами з дороги блима заспане авто.
Пісню завела чудесну Гоголя русалка.
На ялині біля лісу загука Шевченка сич.
В цю казкову пізню пору я кохаю палко.
Я кохаю ту єдину, я люблю цю ніч.
