У всі часи, в усі епохи,
Відколи світ стоїть старий,
Не дивлячись на війни й пошесть,
Облита кров’ю і сльозами,
Росою, сонцем і вітрами
Обвіяна … (І люд все злий)
Встає любов над головами.
Трапляється отак колись –
Зустріне Він Її красуню,
За руки вкупочці взялись;
Переплелися їхні душі.
Та і на морі, і на суші
Їх погляди, їх мрії всує
Сплелись у віковічнім русі.
Творець Їх наділив багатством,
Що не стосується грошей,
Бо це вже буде святотацтвом
В своєму роді.
Відкрите буде, що на споді,
Як святість рушать. І мишей –
Пороків наших, що є в моді.
А мода не планує щастя:
Вона диктує поведінку.
Одному ж не буває краще
При грошах, але без любові.
У зграї наче ти, у змові.
А гроші не замінять жінку,
Яку кохаєш аж до крові.
Крові не треба, крові досить.
А чутку лише вітер носить.
Любов була і є завжди,
Де Він, Вона і їхні сни.
