Було,
Що йду вночі від тебе пізно,
Та вітер дме у скроні грізно.
Село
Ще спить, півень нечисть гонить
І від лукавого боронить
Своїм ку-ку-рі-ку.
А я іду, ніч обіймає палко, як ти до того,
Обволікаючи темним сукном.
Ріжучи дорогу,
Минаю я ріку.
Бринить
Душа. Зорі в неба морі, місяць побратим
Освічує мій шлях. Багато літ і зим
З тобою прагну жить.
Люблю –
І слово запікає рани, лікує душу; зрану
Я буду вдома, відчуваю свою кохану,
За неї Господа молю.
