Ось скоро ти поїдеш, і я лишуся сам.
Та точно знаю, що тебе нікому не віддам.
Ти є не моя власність, ти моє розуміння.
Я відчуваю, як сплелося разом сердець наших коріння.
Мені так добре із тобою, мені так мало треба.
Щоб ти кохала мене щиро – це вся моя потреба.
Щоб полум’я любові цієї навіки не загасло,
Потрібно час від часу в нього підливати масло.
Ти бачиш мене справжнім, і я тебе так само.
Я не вкладаюся у рамки душ з чужими іменами.
Я виріс з цього… я люблю… я вибрався із ями,
Коли з’явилась в мене ти. А в серці ростуть храми.
Душа згадала, як літати – так і повинно бути.
І ти летиш поруч зі мною, щоб істини сягнути.
Ми дуже близько десь від цього. Дякувати Богу,
Що любо нам з тобою йти, долаючи дорогу,
За змогу
Тебе любити,
Більш нічого…
