Ти і я, я і ти:
Дует сердець, що зайнялися
Вогнем кохання. Пекти
Він буде. Хай пече, бо віддалися
Ми сповна…
Весела і сумна.
Та ні, все ж більш весела
Історія двох доль, що поєднались.
Моя ти мила,
Повір, так є, хоча ще не вінчались…
Але настільки рідні!
У дечому ми різні,
Хоч маєм крила, та нелітаєм
Поодинці; така вже воля Божа,
Бо тільки разом ми висот сягаєм,
Де є любов, що кожній долі гожа.
Бо це гармонія…
Звучить симфонія
Наших думок і слів. Ти кажеш,
Що іноді далекий я від тебе.
Але я дуже близько. Медом мажеш
Мої вуста, мої думки від себе,
А також мої почуття…
Було б знаття,
Ми трохи ще раніше трохи зустрічались,
Ходили б разом в ліс, чи куди схочеш.
Таке життя, можливо б вже й побрались.
Можливо буде час, коли сльозами змочиш
Мою ти душу.
Та годі! Мушу
Бути із тобою, бо в просторі між поглядами нашими
Шалено так летять галактики,
А ще струмує цівка вітерцю. Знайшли ми
Щастя. Це такі маленькі клаптики,
Що ми несемо разом із собою.
Омиєм їх ранковою росою,
Ізшиємо і понесем у майбуття,
Де вільна думка є, де вільне є життя.
