Тихо-тихо… Тиша має.
Вечір лине. Зорі сяють.
Я живу… тебе чекаю.
Не виходиш ти, немає…
Я стою… Рахую зорі…
Ледь почулись чиїсь кроки.
Наче плескіт хвиль на морі,
Знаю: ти ідеш. Нівроку
Виглядаєш, добре знаю.
Роблю вигляд, що не чую.
Я чекаю, бо кохаю,
Схочеш – навіть заночую
Я у тебе…
З-за спини ти обіймаєш,
Пригортаєшся до мене
І тихенько промовляєш:
«Пригорни й мене до себе».
Обіймаю твоє тіло,
Зазираю в твої очі –
Ти щаслива… Дуже вміло
Ми цілуємось охоче.
Твої губи, мої губи…
Відчуття несе в зеніт.
Робим паузу ми, щоби
Привітатися. Привіт!
