Вповзаєш у це світ немовлям,
Як результат сексу твоїх батьків,
Чи, може, їх великого кохання. Сам хотів
Такого от кохання, коли підріс, сам.
Ну це все потім. А в ці хвилини
Ти світ на вуха ставиш криком,
Ознаменувавши ним свою появу. Ликом
Шиті лікарі фіксують народження нової людини.
А далі ти ростеш. Ніщо не спинить росту
Твого: тебе годують, поять, одягають,
Від злого ока ховають, у теплі тримають,
Відгонять кір, ангіну, бджіл і ос, коросту.
Школа… перший клас, перший урок, вогонь
Цікавості спалює тебе і двадцять таких як ти.
Когось після перших років він перестає пекти.
Ти бачиш світ крізь призму наук. Кохання першого вогонь.
Він довго не горить. Лиш погляд її очей –
Це все, що тобі треба. Забуваєш за навчання,
З часом у батьків виникають питання:
Чому книжки в руки не береш? Період клубних ночей.
Забуваєш за неї. З’являються такі ж,
Як і ця перша. На те вона і перша,
Щоб потім була друга, третя,.. Сперши
Всі спогади так щільно, вертаєшся сюди ж.
Перші медляки, перші поцілунки,
Перший алкоголь, перший досвід сексуальний,
До трепету хвилюючий і до сміху банальний,
Перші переконання, погляди в життя – долі подарунки.
Складаєш іспити. Кінчаєш школу.
Гуляєш випускний: багато п’єш, стругаєш,
Клятву однокласникам даєш. Забуваєш
Зрештою її, цю святість зустрічей. По приколу
Вступаєш до вузу чи то пак до армії держави –
Це вже як монета ляже.
Що буде далі? Час покаже.
Усе, що бачиш, відчуваєш, хапаєш – все по праву.
На черзі вже життя повністю доросле:
Робота, жінка, діти, дім, податки,
Гроші (усюди, курва, гроші!), видатки,..
…Друзі по нещастю (життю), твоє обличчя п’яне, щетиною заросле…
А далі,якщо дотягуєш до пенсії, старість
Сумна й гнітюча, як осінь пізня і холодна.
Купа хвороб, поношеність організму. Голодна
Підходить смерть. Дарує останньої хвилини щирість.
Це план загального сценарію життя,
Але у кожного є вибір вносити корективи,
Беручи до уваги пам’ять, силу духу і мотиви,
Заздалегідь посипавши ім’я піском буття.
