Кажуть люди, що коса –
Це дівочая краса.
В цьому я не сперечаюсь,
Але дещо добиває.
В мене є сестра-краса.
В неї світлая коса.
Саме те і добиває,
Що волосся випадає.
Куди не сядь,
Куди не впадь,
Де не ступи –
Завжди там є,
Як у жнива колосся
Сестриччине волосся!
Завжди її волосся!
Усюди це волосся!
Волосся!!!
А як одягне мої речі,
То там вже буде безперечно,
І не одна та волосина,
Ну, їй-богу, як дитина!
У неї є ще хлопець репер.
Напевно, має він халепу,
По вечорах все обіймає,
А вранці щіткою збирає
Волосся!
Куди не сядь,
Куди не впадь,
Де не ступи –
Завжди там є,
Як у жнива колосся
Сестриччине волосся!
Завжди її волосся!
Усюди це волосся!
Волосся!!!
Коси-коси, мої коси,
Вас не полоскали роси.
Та з моїми все нормально.
У сестри не зовсім файно.
А я дуже не серджуся.
Бо вона усе ж сестра,
Дуже гарною зросла.
Куди не сядь,
Куди не впадь,
Де не ступи –
Завжди там є,
Як у жнива колосся
Сестриччине волосся!
Завжди її волосся!
Усюди це волосся!
Волосся!!!
