Я буду іншим,
Це станеться колись.
Я стану іншим.
А зараз пий, живи, молись…
Це станеться тоді,
Коли поняття «час» піде кудись назад,
У іншу сторону. Самих понять не буде.
Коли старих бабусь і шулерів покине враз азарт.
Коли сам Бог, що Він є Бог, забуде.
Коли війна не стане джерелом прибутку
Для сильних світу сього – люди знають…
Коли усіх повій гнітюче почуття охопить смутку,
За те, що їм роботи вже не вистачає.
Я стану іншим,
Як тільки тихо у слов’ян братів-народів
Не стане і краплиночки водяри.
Коли для всіх калік, бомжів, уродів
Нагода буде напитися любові із щедрої суспільства тари.
Коли зайде сьогодні сонечко, а завтра вже не вийде.
Коли любов не буде джерелом життя.
Коли маніяк у розпачі не знайде ніде,
Кому б встромити з кухні гострого ножа.
Я стану іншим,
Коли вогонь не грітиме, води не буде зовсім.
Коли страх смерті не діждеться смерті.
Коли не буде золота, воно не буде правити усім.
Коли нарешті зброю кинуть афганці вперті.
Це станеться тоді,
Коли сніг з неба посиплеться золою
Чорною. Як хмари розчавлять нас,
Упавши раптом, розчавлять власною вагою.
Коли подружжя стане жити без образ.
Коли всі електрони втечуть від атомів далеко.
Думки зупиняться і не народяться ніколи.
Коли заллється солов’їним співом білий наш лелека.
Коли у нашому бутті стрічати будем успіхи, а не лише проколи.
Коли ж…
Коли ж…
Коли ж уже настане це «коли»,
І змінюсь тоді чи ні?!
Хто ж відповість колись мені?
Ні! Я не змінюсь ніколи!
