|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51625
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 23662, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.118.1.100') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Микола Назарівський, 09-06-2010
|
Сиджу в кімнаті, навколо звуки:
Годинник стука, вода кипить.
Втрачаю розум… Куштую муки
Душі, напевно. Ламаю мить.
Мить не ламається, душа страждає.
Причин багато є на те.
Як губка все вона вбирає,
Все, що є добре і що є зле.
А що є зле і що є добре?
Шукай, втрачай і знов шукай.
Ділить усе на біле й чорне?
У слові істину вбачай.
Кохаю ту, яку не можу бачить,
Не маю права з нею говорить.
Молю, мій Боже, нехай вона пробачить
Те, що не можу досі розлюбить.
Люблю її. А де і з ким – не знаю.
Усю себе вона чужому віддає,
В чужих обіймах сонце зустрічає,
Під тиском поцілунків розтає.
Нехай, нехай! І як би не боліло.
Нема наркотика, щоб біль цей притупить.
Бодай би полум’ям усе горіло!
Любов – це гільйотина, а гільйотина – мить!
Лиш мить – і голова скотилась
Під сміх всіх тих, хто полюбляє кров.
Душа не вмерла і не народилась:
Вона безсмертна, як моя любов.
Ось так я марю дні і ночі.
Біжу за кимсь й за мною хтось.
Кожен мій сон – це її очі.
Лиш погляд – і померло щось.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
