|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51625
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 23661, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.141.192.174') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Микола Назарівський, 09-06-2010
|
Віддзвеніли мечами всі раті,
Відлунали козацькі гармати,
Заржавіли серпи гайдамацькі,
Безіменні ще тліють солдати.
Бідна птаха моя, Україна-Русь.
Куштувалась і правда, і кривда.
І яке ж в нас майбутнє? Боюсь,
Ти нікому не будеш потрібна.
Всі твої чорноземи, степи,
Гори, ріки, ліси світло листі
Ділять гади – заморські жиди.
Повиламувать би їх пальці та кисті!
І народ твій, брехнею годований,
Вже не вірить паскудним «вождям».
Головний наш урод задоволений:
Американський у нього навар.
Їм начхати на наше майбутнє,
Грошей хватить на десять життів
Награбованих. Їхнє зло не забуте,
Вистачає письменникам слів.
Чи прокинеться наша свідомість?
Дух народний не згас навіки?
Тож з’ясуємо правду – хто ми?
По якому шляху нам іти?
Не для того батьки воювали,
Щоб під інших нам мило лягти.
Запорожці шаблі в руки брали,
Щоб дорогою волі іти.
А іти нам, іти іще довго
До щасливих і мирних часів.
Помолімося нашому Богу,
Не споганимо слави дідів.
Щоб цвіла наша славна держава,
Богообрана Вкраїна-Русь,
Треба діяти зараз, не завтра.
Бо запізно вже буде, боюсь.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
