Вона писала вірші у блокнотик
На клаптиках, що вирвані з конспектів.
Писала, сподіваючись на дотик:
На дотик щастя, почуття чи смерті.
Вона була наївна (як прозора)
Вона була... А чи хотіла бути?
Ходила, посміхаючись “просторо”
Щось слухала й хотіла то не чути.
Вона то мріяла про щастя з гарним принцем,
То про повагу й визнання у світі
Вона старіла й, не знайшовши принцип,
Писала по конторах заповіти...
Із віршів залишилися шматочки,
Лиш клаптики: там слово, там рядок
Стара живе лиш зі своєю дочкой,
Що також пише вірші на листок
