Десь у місті блудливих вуличок, де тебе цілували пристрасно
зав'язала на пам'ять вузлики із розірваних сподівань.
І життя зажувалось гумкою… Марить пам'ять твоя розхристана.
Не розпорюй лише зітханнями рівні стрічки із римувань.
Ти дозволь собі бути п'яною у вітринах кав'ярень затишних,
І, сигар солоджЕним запахом, рани в мріях залоскочи.
Чуєш, джаз? – Затанцюй без сорому у подвір'ї старої Ратуші
І розплутай застиглі вузлики. Відчуваєш - вже не гірчить?
Доторкнися ногами босими до бруківки, дощем умитої,
затиснися душею голою в мур, що вічністю скам'янів.
Враз надихайся до неспокою! Вже зникають кордони й митниці
між роздертими сподіваннями й щастям, сплетеним з довгих днів.
І життя - м'ятний чай з мелісою. Ти в коханні своїм розхристана.
А свідоме із підсвідомістю в'ється ниткою з римувань…
Десь у місті блудливих вуличок, де тебе цілували пристрасно
Розгулялись вітри, що зроджені ностальгічністю сподівань.
