Дощі приречені -
хоча зійдуть з небес,
їм дітись нікуди -
впадуть на землю грішну.
Гризе сумління,
мов голодний пес,
твої думки, емоціїї...
хоч трісни,
хоч розірвись,
немов небесний грім, -
тобі земля
завершить всі пориви.
Життя триватиме,
і сонця чистий німб
осяє душу,
де лунали
зливи!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design