Солов’їна мрія – Україна!
І вицьвохкує у грудях птах…
Ти римуєшся завжди – руїна...
Так цинічно -
Пекло у мізках.
Солов’їна мрія, солов’їна…
Руки ж, душі, совість у багні,
Бо безбатченко твоя дитина,
Пам’ять стерто,
Людятка малі…
Солов’їна матінко єдина,
На торжище знову привели,
Вторгували жмуток сіна,
Бо вони
завжди воли.
І воліючи літати в небо
Захлинувся у багнюці птах –
Повисмикували пір’я: треба
Ще чогось продати
на торгах.
Так було, так є, чи й буде.
Це не доля, лиш недолі знак,
Що якийсь невіглас та приблуда
Поробив нам
Позаяк…
Вирву з серця мрію солов’їну,
Ця руїна тоне у брехні.
Замість крил зроблю собі драбину
Й плюну вниз
На голови хохлів.
