Поглянь, і ще ти раз на мене
Дивись у глибину очей
Мені від тебе вже не треба
Цілунків, ласки та ночей.
Я інша, я переродилась
Зняла я праведний скелет
Тепер я відьма, що втопилась
у ріках пристрасних тенет.
Поглянь, я обламала крила
Зняла я сукню дів святих
Тепер я хвойда, що посміла
Сказати «ні» до почуттів.
Згадай, як бавилась з тобою,
Як я кохала й берегла
Як хвилювалась, цілувала
Клялась не раз, що лиш твоя.
Згадав? Запам`ятай це друже,
Бо я тепер уже не та:
В моїх очах нема вже світла
А на устах лиш кров суха.
І я не відчуваю ласки,
Романтики – це не моє.
У жилах лиш холоне зваба,
Тіло розпустою пече.
Моє єство – гріховний сморід
Моя душа – брудна ріка,
де бунт облич страшних та кволих
мене зсередини з`їда.
Мій друже, я ,до речі, п`яна
Тепер я твій наркотик злий
Колись тебе я покохала,
А зараз ти від мене млій.
І не молись, не вибачайся
Нема кому тебе простить
Своє я серце заховала
Тепер воно в землі лежить.
Але ти знай, воно ще любить
Для тебе б`ється й так живе
Воно все пам`ятати буде
колись простить тебе й мене.
