місяць третій, день п‘ятий…
(ти все ще їжак)
і начебто здатен різнити ошо й кастанеду, але -
як для пози лотосу лапи короткі – не виросли
навіть два кроки навспак від власної тіні
нічого не змінять. Голки, мов константи
єства, що не має поверхні звичайної шкіри
чи просто хутра. «ти потвора!!!»
кричатимуть стебла у муках народження
десь з-під землі…
але місяць третій, день п‘ятий
нічого не кажуть про помсту, ненависть…
і навіть якщо закороткі для лотосу лапи,
то серце доточить якісь міліметри до вічності –
вбиватиме сонце розпечені цвяхи кругленькими
цятками в тіло, аби шпичаки залишалися зовні
носи свою ношу навиворіт світу покірно-
бо місяць (третій) і день ( п‘ятий)
нічого не кажуть про біль як про черв
що згодовує тіло…
