Останній дотик рук – і тиша на віки.
Сталеві тіні падають на місто.
Здавалося, ще трішки – і пройде все чисто,
Мов перший сніг, мов квітень… урочисто…
А серце каже: тук! Все сталось навпаки.
Мереживами снів прикривши талі води,
Позичивши у травня першу теплу ніч,
Зібравши зрання всю кульбабу із узбіч,
Запросиш в гості день. І прошепочеш: годі.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design