Зупинились літа
На межі край дороги,
І життя відліта,
Відлітають у вирій тривоги.
Як пшеничнеє поле
Воно колоситься,
Дай мені іще доле
Роси степової напиться.
Дай мені іще доле,
Побродити по травах,
І в полях неозорих
Утопитись в духмяних отавах.
Дай мені іще доле
Долюбить, долетіти,
Ще засій моє поле,
Крила дай мені в небо злетіти.
Заколисуй мене
Ти пісень солов’ями,
Поводи ще мене
І лугами, й степами, й гаями.
Зачаруй ти мене,
Зачаруй сон-травою,
Напої ти мене
З дзвонкової криниці водою.
Поброджу по дорогах,
Пройдуся степами,
Всі розвію тривоги,
Обніму всіх ще доки я з вами.
Пригорнуся душею
До рідного краю,
Постою за межею
І пісню свою доспіваю.
