Яскраві, тендітні квіти –
Ви літа п’янкого діти.
Поглянь, як кругом красиво!
Квітує Земля на диво!
Ромашки пречисто-білі,
І ніжні пелюстки лілій.
Як квітнуть червоні маки,
Чарівні, як очі мавки!
А ніжний цвіт незабудок,
Розтопить у серці смуток.
Як пахнуть любисток і м’ята!
Всміхається вікнами хата.
Дзвіночки, немов гірлянди,
А онде горять троянди.
Ці горді, красиві квіти –
Найбільшеє диво літа.
Всміхаються ніжно рожі,
Немовби дівчата гожі.
Які ж бо красиві айстри!
Красі цій лише позаздриш.
І білі, і сині, й червоні –
В росинках тремтять ще сонні.
Гвоздики п’янкі, чарівні –
Ну хто їм, скажіть, ще рівня?
Хіба що брати чорнобривці –
Таємні у них зіниці.
Втопилися барви літа
В очах василькового цвіту.
Заглянула хмарка в озерце,
Як дівчина у люстерце.
Горить малиново вечір.
Бере прохолода за плечі.
І пахнуть п’янкі матіоли.
Краса ця у серці – болем.
