Трапляються іще місця, незаймані одвіку,
У наддніпрянських переораних степах,
Що, час від часу, втікача із міста
Вганяють в захват, в подив, чи у жах.
Там все живе своїм життям таємним:
Тіла небесні, трави і дерева,
Земля, вода - то все - живі створіння,
Були до тебе, бутимуть без тебе...
...Зелений яр...
Ні, це не обрядове свято -
Терра інкогніто - маловідома
Та майже втрачена земля.
Якщо усі ми родом із дитинства,
То саме звідти я.
Там мудрість споконвічна в хустці білій,
Моя бабусенька,
Мене поїла медом з молоком,
А ранок зустрічав вишневеньким садком,
Оспіваним у кожній другій пісні.
Та я туди боялася вертати,
Хоч подумки летіла і летіла:
Хатина наша вже давно не наша,
Бабуся вже давно від справ спочила.
Я розуміла:
Там мене ніхто вже не чекає,
І двічі не ввійти
В одну й ту ж саму воду.
Проте мене туди так вперто щось гукало,
Що я таки знайшла нагоду.
І ось - я тут.
Здається, все як і раніше:
Та ж сама гойдалка висить на вишні,
Під стріхою - ті ж самі ластівки,
По над дорогою ростуть так само мальви,
Так само в них гудуть товсті джмелі...
- Ви щось хотіли?
Стоїте вже чверть години.
Гукнули б, чи у двір зайшли. -
Огрядна, соковита молодиця
До двору вийшла поратися з хати.
Вона допитливо дивилася на мене.
Я мала щось казати.
Та що я їй скажу?
Минуло скільки років...
Навіщо людям мій неспокій,
Мої химери, спогади, думки?..
Я і зайшла б, здається, залюбки...
Та ні - несила. У відповідь
Пробубоніла щось незрозуміле
Й пішла собі.
Куди? Сама не знала.
Проте дорогу пам*ятали ноги.
І ось - остання хата край села,
А далі - степ розлогий.
Я довго йшла. Дорогою губила
Свій прагматизм, і комплекси, і звички...
Дійшла до ставу, чистого такого,
Що захотілось випити водички.
Я стала на коліна і пила,
Немов первісна, просто із долоні,
А осінь слала до води листи
Брунатні, жовті і червоні.
Я напилася. Підвелась з колін,
Та почала листи ті перймати,
А далі, їх розклавши по траві,
Немов сліпа, з них пальцями читати...
У написи сумні
Принули чуття,
Закрилися самі собою очі -
Час зупинився
І потік в минуле,
І ніби мить, сторіччя промайнули...
І я почула пісню ночі...
