День схилився додолу і млосно над містом висить
У загуслому плетиві звуків і запахів.
Перетнули наскрізь посірілу від спеки блакить
Темні стріли стовпів і дротів нотні записи.
Чорні риски нанизують густо ряди горобців,
Розчиняючи вечір дзвінкою сонатою.
Вітер гілку кленову стискає у сонній руці,
Як старий диригент – млявим порухом ватяним.
Та зненацька рій ноток здійнявся і геть полетів,
Серед такту соната урвалася поспіхом.
І самотньо лишився вгорі нотний стан із дротів,
А під ними – автівки, заляпані послідом.
