"... місто, тікали від тебе подалі ми, так, щоб ніколи ти нами не згадане..." (Ганна Осмоловська "Близнючки з провінції")
Місто, запльоване стомленим натовпом,
Лайкою в тиші вечірній увічнене...
Місто, з гостинно розкритими ґратами,
Видане заміж і з нами повінчане...
Місто, в якому жилося й страждалося,
Повне іронії і дисгармонії...
Місто, в якому бувало питалося
Зайвий квиточок до філармонії...
Місто смердючих під'їздів і ліфтів,
Трохи обписане, більше обпісяне...
Місто гвоздик на сумному граніті,
І на балконах квіткової тисняви,..
Місто заторів і частих запорів,
Добре якщо співпадають ці явища...
Місто інвестиційних просторів,
Де виростають будинки на звалищах...
Місто-мурашник із вікнами сотами,
З різними ЖЕДами, ГОКами, ДОСами...
Місто, наповнене вщент патріотами,
З храмом збудованим між хмарочосами...
Місто закритих бетоном проїздів,
Вибір родини - дитина чи "Ланос"...
Місто її поцілунків в під'їзді,
Повне щасливих гомо урбанос!
