Коли ти відкриєш двері,
щоб я пішла геть,
просто підійду до вікна,
і відчиню кватирку.
Ти будеш впевнений
у моїх небутих зрадах,
а я переймаюсь,
щоб тобі не було душно.
Не кіпішуй. У тебе тиск.
Коли ти відкриєш двері,
щоб я пішла геть-
я піду.
Не додому, а кудись.
Хоч у магазин.
Там охоронці,
після армії чи без освіти,
залюбки заливають до молодиць.
А шо нам, пацанам.
Коли ти відкриєш двері,
щоб я пішла геть –
у мене з’явиться час,
Нарешті, дочитаю книжку
про фюрера і СС.
А ще, може, нап’юсь –
але то навряд.
Коли ти відкриєш двері,
щоб я пішла геть-
тоді всіх своїх фей
відішлю до тебе:
Зубну, Чорнильну, Мобільну…-
забери собі (як хоч)
я ще наліплю.
Нехай вони чергують за вікном,
коли ти дивитимешся як я йду.
