Я –
Самотньої пристрасті зболений автор,
Що сплітає мінорні рядки у циновки,
Хоч любов зодягли вже у сотні метафор,
Не шкодуючи вохри й цинобри.
Ти –
Верба поміж хвої. Колючі гаджуги
Гнівно б’ють по долонях, що лягли на кору.
Моє яшмове серце, мій джуро зажури!
Журавлина журлива сочиться із рук.
Понад плаєм озветься трембітове скерцо.
На аркані відлунь тиха пристрасть моя.
Жмені мрій позлипались, неначе цукерки.
Душно їм у душі, а на волю – ніяк.
Повний Місяць, від плям посірілий.
Ієрогліф "любов" написав я на ньому
Невміло...
