Ніч. І нарешті змовк телевізор.
і чоловік спить.
Чуєш, звуки дрібно нарізані?
Час витинає мить.
Потім її, мов дитя, заколисує,
пісеньку їй співа...
І підростає секундочка, зблискує -
справжня, велика, жива.
Знає, що часу свого дочекається,
часу , коли ПОЛЕТИТЬ!
Ножиці часу
крило витинають,
зайве, старе - геть,
слухай -
немов по дорозі до раю
світлої сили
ти набираєш
ось він,
твій час -
мить!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design