«Половину палить на вогні;
на вугіллі пече печенню,
насичується нею і гріється.
З останку ж дерева робить собі бога,
молиться до нього й говорить:
Спаси мене, бо ти – бог мій!»
(Із книги пророка Ісаї)
Дбайте про бога свого,
як про рідну дитину,
не пробуджуйте на зорі,
хай поспить!
Вечорами
розповідайте йому казочок,
співайте колискових –
Ой люлі-люлі...
А в день сваріть його.
За кожну розбиту чашку,
за кожну зламану ляльку-цяцьку,
за те, що перебіг вулицю,
недочекавшись зеленого кольору.
Тільки не забувайте
сварити його,
і за те що сотворив світ,
а побачивши його,
з переляку заховався
за хмари.
А потім навчайте
законів Мойсеєвих,
бо сьогоднішні трибунали,
що інше, як не
місця людського сміху?
