коли щось рве зсередини,
то хочеться рвати ззовні...
бігти розриваючи реальність,
зрощувати асфальт сльозами,
щоб він проріс квітами,
змочити своєю ж кров’ю тіло,
щоб воно знову наповнилось життям,
кричати, щоб летіли птахи,
тремтіти, щоб відчути вібрацію...
бути алогічним... бути схибленим...
коханим... бути тим, кого ненавидять...
тим, кого обожнюють..
тим, кого не помічають...
і тоді… асфальт проросте квітами,
тіло знову оживе, а птахи летітимуть
і всюди відчуватиметься вібрація, енергія...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design