Приснилося вікно. До чого б це, не знаю…
Зачинене вікно без шибок і гардин
продовбане тихцем в стіні навколо раю,
де чорний-чорний кіт гуляє сам-один
без жодних ланцюгів – йому огидні пута
Крім того, дуб давно пустили на паркет…
Зосталася нудьга, смертельна як цикута
хлебтати молоко, пташине і парке
А зголоднілий змій у крону яблуневу
забрався знічев’я ловити горобців
щоб декілька хвилин не згадувати Єву
якої не любив! – хіба наприкінці…
А ще приснився дім – фортеця білобока
Порожній – ну хіба там шастають щурі
та ще ридає хтось, невидимий для ока
то сходами рипить… то стогне нагорі
Там є старий комод, в якому хижий бука
ховався від людей – аж поки не знайшли
і витягли на світ. Прийшла йому…самбука
гаряча та гірка. З киплячої смоли
Там Джека-різника портрет – анфас і профіль
малює Пікассо за грубий гонорар
а блудниця-Софі розпласталась на софі
забувши мимохіть вдягнути пеньюар
Приснився білий кінь, – що дивно, геть безрогий
і п’яний Дон Кіхот з подобою меча
папуга, немовля, публічний суд Балоги
та в повен ріст жива скульптура Ілліча
І ще наснилось… Втім, усе якесь готичне
Бабуню дорога, будь-ласка, поясни!
У відповідь вона всміхнулась іронічно
– Дурне, – сказала, – спить,
дурні у нього сни…
