| © Софія Кримовська, 15-05-2010
|
Зорю засвітила пізню,
припала до вуст вустами.
Словами розкажеш після
як серце брело містами,
мостами, уздовж парканів,
де тліли листи і листя,
де сонце в тумані п’яне,
де ранили люди вістрям...
То завтра, а зараз гою
цілунками рани світу,
медами течу, нугою,
у кожній клітинці квітну...
Горю у твоїх обіймах,
здіймаюся димом, дибом
до ранку, до неба піни
ще я і не я вже ніби...
І зорі гашу світанком,
на груди складаю пір’я...
Твій ангел, твій гріх і бранка,
волхвиня, богиня, мрія...
13.05.2010р.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
