Я видихаю ковтки повітря,
я видихаю тебе ізвідти –
із свого серця, із свого неба.
Не снись, не мрійся!
О ні! Не треба!
***
Вдягнути непрозорі окуляри,
вдягнути – і не бачити тебе.
Зігнати з неба чорні й білі хмари.
Хай сяє – щире, гарне, голубе.
***
Якого сподівалася вина?
Те, молоде – взяло і зшумувало...
І голову стуманило, і горло поспікало.
Похміллям гіркне в нім твоя вина.
***
А я, а я – твоє ласкаве літо,
У морі хвиля і весняна повінь цвіту.
Я – сни твої, і марення, й бажання.
Я – твоя люба, ти – моє кохання.
***
Собою бути – зась!
Турботи? Зграя! – фас!
А як повіриш мріям хоч на мить –
Болить, болить, ще гірше все болить...
І не карайтеся, не треба, не карайтеся.
І совісті терзанням – не давайтеся.
Сприймайте легше. І простіше. І живіть.
Ну, а душа? Колись переболить...
