Малюнки на асфальті. Є ще щось дурніше - крім ковтачів вогню?
А діалоги наші зменшилися в тричі.
І стало нудно клацати канали - ґвалтуючи ТБ, ґвалтуючи себе (/тебе)
Нікого нічим не здивуєш. Про все всі знали вчора.
Музеї, виставки і галереї - заповнилися зовнішнім лайном.
Малюнки на асфальті, перебираються шматками
В музеї, і залишають на дорогах рани-ями.
Я - ми? Чи я і ти? В музиці нема альтернативи,
Таблеток від депресії, нАпію натхнення.
Я кажу: "До відзення, люба панно, до відзення!"
Багато було і дурниць, було багато зайвих рухів,
Що трапилось? Де старі-добрі моральні проститутки?
Стали чи не назавжди молодшими та аморальними?
Книжки написані шульгою - не популярні вже,
Не змочують сльозою, затруджених очей.
А з шлангу виливається вода. Багнюка на обличчі часу.
Дерева порубали на дрова. Для кого яблука по 11 гривень?
Для кого фільми про амністію
І бізнесмени із неправильними комірами
Й краваткою не під жакет?
Сотня солдатів відстрілюють людей, як зайців,
Щоб заробити гроші на машину,
Модель-дружину, комп'ютер сину і новИй сервіз.
Давайте заспіваєм' караоке
Тій дівчині за третім столиком ліворуч!
О ні! Вона виходячи забула квітку, яку їй вибрав кавалер...
Про що були її думки тоді, про що її думки тепер!?
На чай не залишИли - прощавай офіціанте - "спробуй ще".
А ранок рани перемотує бинтами. Лікує все?
В дірках асфальту суміш крейди і болота, як відголос нічного душу.
Під ритми серця і думок потік
Я намагаюсь зрозуміти, чому в той ранок я від тебе втік?
А десь у горах де повітря чисте - потяг йде у місто з міста
Єднаючи людей, не до кінця збагнувши всю глибинну суть.
І люди там сурмлять кидАючи багатозначні діалоги.
А що? Ми всі торочим' років три - а що?
Хто мене знає за усі оці роки?
Хто роз'їдав зі мною грінки під ранкову каву?
Хто воду виливав на мене з чайника, щоб я життя прожив, а не проспав?
У шафі мої крила припадають пилом,
Давно я не літав на поверх сьомий, мила,
Давно не чув я голос твій.
І ось у день, коли по телевізорі війна,
Коли вчорашні діти виросли й пішли у бізнес,
Коли я яблука придбав, читаючи шульгу,
Зустрів тебе тоді ще раз, таку прекрасну, молоду,
Під музику липку я сліпо йшов, минаючи малюнки на асфальті.
Пройшов повз тебе, при чому все життя йдучи до тебе,
Нічо' не бачучи я крок-за-кроком витрачав,
Йдучи із думкою, що я тебе колись зустріну -
Для цього поламаю відстані стіну.
І це буде назавжди, плюс новий сервіз
Для чого він мені - я не збагну.
