Тепер він мій - несамовитий смуток.
Ти все ж зумів від себе відректись.
Весна осліпла від твОго "не бути".
Зірвалися думки, немов хорти,
погналися за серцем скалічілим:
"Ату його! Порви і не жалій!"
Душа осліпла, зблідла і змаліла.
Несамовитий смуток нині - мій.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design