| © Катруся Степанка, 09-05-2010
|
Між нами літа і дороги.
Між нами – вже ціле життя.
Між нами печалі, тривоги,
Багато гріхів, каяття.
Але, як маленькії діти,
Ще мрієм про дивні світи.
Ми не розучились радіти.
Любити. Творити. Могти.
Горить в середині багаття,
Палає і праведне, й грішне.
Нам не позичати завзяття.
Та вже спішимо не поспішно.
Бо знаєм – між нами дороги
І гори, що неба сягли.
Що слід, залишають тривоги.
Якби розлюбити могли?!
2001р.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
