Скотився вечір небосхилом
На очерет.
Туман понад ставком
Стелився.
Щоб краще бачити себе,
Над плесом місяць нахилився.
Хтось завовтузився в лозі,
Зітхнув
І вщух...
Полишив кола на воді
Вологий дух.
Сич ствердно відповів комусь: "Угу!"
Діждавши дозволу,
Пісень весільних жаби заволали.
Здригнулась тиша.
Вмила очі ніч,
На пагорбі навшпиньки стала,
Та вже до ранку
Пензликом з котячого хвоста
Сузір*я за сузір*ям в небі малювала...
