Весна. Хочеться ходити лисим і злим, і добрим, і п’яним,
Потім, щоб на тролейбусі вечірньому вечірнім їздити містом,
Щоб ти мені Із днем народження, малий, в листівках весняних.
А я й досі тверезий, кучерявий в ліфті і в люфті, і далі за змістом.
Лютий, березень, квітень, тижнями тягнуться, смарагдові газони,
Намагаючись остаточно приборкати норовливу,
Ще не смарагдяться, лише вазони на підвіконні і в депо вагони.
Життя чекає на першу, наче перше кохання, весняну зливу.
Я чекаю на твій дзвінок неминучий, наче дощ весняний,
Дощ, якого ти ждеш, а він все одно почнеться неждано,
Щось на зразок Я тут давно збиралась і ось врешті подзвонила, коханий.
Та я не почую і не підійду, бо на той час буду в ванній,
А ти засмутишся, подумаєш От я дура, треба було раніше дзвонити,
Коли час тягнувся неймовірно довго й було боляче і страшно біля краю.
Але я того не чув і усе йде так як має бути, тож не варто себе винити,
Нехай краще залишиться твоє старе усміхнене фото. Хоча, я не знаю.
