Помаранчевим котигорошком сонце за обрій
покотилося, наче кудись під шафу губна помада
Ти приїдеш сьогодні?
адресу знаєш? … я буду рада
Звечоріє по тихому. Чесні, хоча й не добрі
наші очі зустрінуться.
Наші танки під Сталінградом
будуть довго плюватись напалмом, зривати мури
вибухатимуть екстатично. Статистика підло бреше
В обороні моїх позицій не знайдеш ніяких брешей
Хайль, мій фюрере!
Якого дідька такий похмурий?
сам же вибрав стратегію – не єдиним, не тим, не першим
і у цій простоті заблукав як у трьох смереках
що між ними не видно лісу. Тим більше немає спасу
блукачам.
Духи часу мовчать – ми діти німого часу…
віднеси ордени у ломбард, накупи чебуреків
а на решту – ділянку під забудову.
В районі Марсу
там, де можна не вірити богу, котрий з машини
мандрувати маршрутами міжзоряних автостопів…
Накажи не стріляти!
розпізнавши себе у тобі
за ознакою крові, забуду, що світ – меншинний…
що досягнення миру (між нами) – лише одна з утопій
